нековкість

Властивість матеріалу, яка полягає в його здатності чи нездатності піддаватися ковці, обробці ударним навантаженням (штампуванню, куванню) без руйнування.

Абстрактна ознака предмета або явища, що виражає його неможливість бути викованим, сформованим у певному значенні.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |