Властивість або стан, за якого елементи, частини чи складові чогось розташовані або функціонують не навколо єдиного центру, а розосереджено, без чіткої фокусованості на одній точці, ідеї чи меті.
У геометрії — властивість геометричних фігур (наприклад, кіл або сфер) не мати спільного центру.
У переносному значенні — розсіяність, відсутність зосередженості уваги, думок або дій.