Значення
-
Властивість або стан, що характеризується відсутністю консонантності (згідності, гармонії, узгодженості) у чомусь; невідповідність, розбіжність, дисонанс.
-
У лінгвістиці — відсутність фонетичної згідності (консонантності) звуків у мові, зокрема невідповідність приголосних за місцем або способом творення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. неконсонантність, р. неконсонантності, д. неконсонантності, з. неконсонантність, о. неконсонантністю, м. неконсонантності, к. неконсонантносте