1. Властивість або стан неконгруентного; відсутність конгруентності, тобто геометричної або структурної сумісності, збігу форми та розмірів при накладенні.
2. У психології (за К. Роджерсом) — розбіжність між реальним досвідом людини та її уявленням про себе («Я-концепцією»), що призводить до внутрішньої напруги, тривожності та неефективної поведінки.
3. У комунікації — невідповідність, розбіжність між вербальними (словесними) та невербальними (жести, міміка, тон голосу) сигналами, що створює відчуття нещирості або внутрішнього конфлікту в спілкуванні.