1. Такий, що не має кінця, межі або завершення; нескінченний, безкінечний.
2. У математиці та логіці: такий, що стосується множини, послідовності або процесу, які не є скінченними, тобто мають нескінченну кількість елементів або не завершуються.
некінцевий
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |