Древослів

Словник Української Мови

неіоногенний

Буква

1. (у хімії, фізиці) Такий, що не утворює іонів у водному розчині; нездатний до дисоціації на іони.

2. (у хімії поверхні) Про поверхнево-активні речовини (ПАР), молекули яких не мають заряджених груп і не іонізуються у воді.

Приклади вживання слова

неіоногенний

Приклад 1:
Іноді неорганічні аніони, наприклад [Н2РО2]– , [НРО3]2– тощо, містять неіоногенний Гідроген, атоми якого зв’язуються неполярними зв’язками із центральним атомом-кислотоутворювачем, а отже нездатні відщеплюватися у вигляді катіонів Н+ (точніше [Н3О]+). У цьому разі у систематичній назві солі ліганд Н+ називають також “гідрогено-”, проте такі солі не кислі, а середні, наприклад: +1 Сs[РН2О2] — діоксодигідрогенофосфат (І) цезію; +3 К2[РНО3] — триоксогідрогенофосфат (III) калію.
— Невідомий автор, “Oi Ta In Zagalna Khimiia Tech”

More posts