НЕ́ГІДЬ, іменник жіночого роду, збірне, розмовне, зневажливе. Нікчемні, підлі люди; негідники, погань. Збиратися десь усілякій негідді.
негідь
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
М е р з а (клична форма: м е р з о) — гидота, бридота; негідь, погань («а ти, мерзо, знов хочеш робити веймір»). М е т е — будете; маєте, мусите.
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: іменник (однина) |