1. Який не можна погасити, який не згасає; невгасимий, вічний.
2. Який не втрачає сили, інтенсивності; нездоланний, непохитний (про почуття, бажання, прагнення).
Словник Української Мови
Буква
1. Який не можна погасити, який не згасає; невгасимий, вічний.
2. Який не втрачає сили, інтенсивності; нездоланний, непохитний (про почуття, бажання, прагнення).
Приклад 1:
До крові дійде, до кості Огонь той лютий, негасимий, І, недобитая, за сином Повинна будеш перейти Огонь пекельний! Вже пророчить, Тобі вже зазирає в очі Твоє грядущеє.
— Невідомий автор, “Haidamaky Vyd 2011”