НЕДВИ́ГА, и, жін., заст., діал. Те саме, що нерухомість; стан, за якого відсутній рух; бездіяльність, застій. У хаті запанувала мертва недвига.
недвига
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Сліпа була єси, незряща, Недвига серцем; спала день І спала ніч. А кругом тебе Творилося, росло, цвіло, І процвітало, і на небо Хвалу Творителю несло.
— Невідомий автор, “Haidamaky Vyd 2011”
Частина мови: іменник (однина) |