1. (іменник) Хвора, нездорова людина; той, хто страждає від фізичного захворювання чи немочі.
2. (іменник, заст. або поет.) Той, хто перебуває в стані душевних страждань, моральної скорботи; страждалець.
недуж
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
– Я все б зробив за сюю плату, Та вітри всі порозпускав: Борей недуж лежить з похмілля, А Нот поїхав на весілля, Зефір же, давній негодяй, З дівчатами заженихався, А Евр в поденщики найнявся, – Як хочеш, так і помишляй! Та вже для тебе обіщаюсь Енеєві я ляпас дать; Я хутко, миттю постараюсь В трістя його к чортам загнать.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 2:
Адже ж, живучи промеж людей, тiльки й чуєш: там дзвонять по душi, там голосять по покiйнику, там справляють старцям обiд… Що в бога день тобi говорять: ось той недуж, той вмира, а той вмер… Ти i не оглядишся i незчуєшся, як зоставсь сам собi на свiтi: хоч i з людьми i промеж людей, та ба! Усе тобi або не такi приятелi, яких поховав, або i зовсiм незвiснi; та воно тобi усе равно, що блукаєш у дрiмучому лiсi!
— Невідомий автор, “Grighorii Fiedorovich Kvitka Os”
Приклад 3:
Думає сердешна Маруся, що, мабуть, се з очей їй стало, та й каже собi: “Пiду лишень додому”; так думка така нападе: “Он той боярин, що у синiм жупанi, чи вiн чи недуж, чи що? Та як пiду, то щоб вiн ще гiрш не занедужав, i нiхто йому не поможеть; бач, як жалiбно дивиться на мене i буцiмто й просить: будь ласкава, Марусю, не втiкай вiдсiля!
— Невідомий автор, “Grighorii Fiedorovich Kvitka Os”
Частина мови: t.d. () |