1. Властивість або стан за значенням недовершений; незавершеність, неповнота чого-небудь, відсутність остаточної обробки чи доведення до кінця.
недовершеність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Словник Української Мови
Буква
1. Властивість або стан за значенням недовершений; незавершеність, неповнота чого-небудь, відсутність остаточної обробки чи доведення до кінця.
Відсутні