1. (заст.) Недоумкуватий, обмежений розумом чоловік; дурень, нерозум.
2. (заст., перен.) Про щось незграбне, потворне або безглузде.
недоум
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
1. (заст.) Недоумкуватий, обмежений розумом чоловік; дурень, нерозум.
2. (заст., перен.) Про щось незграбне, потворне або безглузде.
Відсутні