Словник Української Мови
Буква
Властивість або стан того, що є недоцільним; відсутність доцільності, практичної користі або раціональної мети в діях, вчинках, рішеннях тощо.
Необґрунтованість, невиправданість чогось з точки зору досягнення поставленої мети; марність, безглуздість.
Приклад 1:
Дослід довів також недоцільність розподілу добрив на дві стрічки. Окрім того, за глибокого розташування стрічки добрив у верхньому 20 -см шарі ґрунту в рядку рослин кукурудзи відбувається найбільше накопичення нітратного азот у у фазу активного росту (від сходів до фази 8 -10 листків), тоді як в період від цвітіння до молочно -воскової стиглості за цього способу внесення добрив у ґрунті найбільше накопичується рухомого фосфору.
— Тютюнник Григорій, “Вир”