Словник Української Мови
Буква
1. Властивість або стан того, що є недосконалим; наявність вад, недоліків, недопрацьованості, що перешкоджає вважати щось ідеальним, завершеним або цілком відповідним своєму призначенню.
2. Конкретна риса, явище або деталь, що свідчить про такий стан; окремий недолік, вада.
Приклад 1:
Не сприяє історичним дослідженням і недосконалість понятійного апарату. Скажімо, як можна точно встановити масштаби використання рабської праці в старосхідних суспільствах, якщо не існує єдиного визначення самого поняття раб!
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”