1. Властивість або стан того, що є недоречним; невідповідність обставинам, місцю, часу; невчасність, неадекватність.
2. Слова, вчинок, явище тощо, що є недоречним; помилка, промах, порушення логіки або прийнятих норм.
недоречність
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— То правда, — казав Комаха, — що ще й досі чоловік XX-го віку, як і чоловік кам’яного, коли він хоче дитину, вступає у шлюб, але це свідчить тільки про недоречність нераціоналізованих традицій, що існують, і більше ні про що. Ми повинні перемогти природу й протиставити природі успіхи розумового розвитку.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”
Приклад 2:
Для нього ясно одне, що Вер не сердиться на нього, що він, очевидячки, зробив або сказав якусь смішну недоречність. — Я поцілую вас, Серафікусе, тільки з однією умовою, не просіть пробачення, не просіть, бо я не можу.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”
Частина мови: іменник (однина) |