недомова
[nɛdomoʋɑ] Прикметник
Буква:Н
Значення
-
(лінгвістика) Стилістично обмежене вживання слова, коли воно вживається лише в одному словосполученні або фразеологізмі, а поза ним не вживається; дефектна парадигма вживання лексичної одиниці.
-
(лінгвістика) Власна назва, термін для позначення явища, коли слово (часто власна назва) в мові має лише одну граматичну форму (наприклад, тільки знахідний відмінок) або обмежену відмінкову парадигму.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. недомова, р. недомової, д. недомовій, з. недомову, о. недомовою, м. недомовій