1. (лінгвістика) Стилістично обмежене вживання слова, коли воно вживається лише в одному словосполученні або фразеологізмі, а поза ним не вживається; дефектна парадигма вживання лексичної одиниці.
2. (лінгвістика) Власна назва, термін для позначення явища, коли слово (часто власна назва) в мові має лише одну граматичну форму (наприклад, тільки знахідний відмінок) або обмежену відмінкову парадигму.