НЕДОМО́КА, и, жін., заст., діал. 1. Стан, коли чогось не вистачає; нестача, брак, недостача. Від великого недомоку в хазяйстві він мусив позичати гроші.
2. Те саме, що недомагання; легке нездужання, хворобливий стан. Через недомоку вона не вийшла на роботу.