Властивість або стан за значенням недокінчений; незавершеність, неповнота чого-небудь, що потребує продовження або дороблення.
недокінченість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
Властивість або стан за значенням недокінчений; незавершеність, неповнота чого-небудь, що потребує продовження або дороблення.
Відсутні