1. Властивість або стан за значенням недієвідмінюваний; граматична ознака дієслова або дієслівної форми, що полягає у відсутності змінювання за особами, числами, часами та способами (наприклад, у інфінітива, дієприслівника, безособових форм).
недієвідмінюваність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |