Словник Української Мови
Буква
1. Властивість або якість за значенням прикметника “нечемний“; відсутність чемності, невідповідність нормам доброчесності, порядності, гідності; недоброчесність, непорядна поведінка.
2. Конкретний вчинок, поведінка або висловлювання, що свідчать про відсутність чемності; нечемна дія, нечемне слово.
Приклад 1:
Щодо постаті, досить високої, молодця в затемнених окулярах, то виношу вражіння, що мусить бути направду близький до вже згаданої сейчас пані, інакше бо той спосіб, в який тримає її за лікоть, можна було би рішуче клясифікувати яко нечемність. Ціле тріо виглядає якнайліпше і могло би навіть слугувати взірцем для туристичної реклямки про подорожі хвилями Адріятики.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”