небожитель

1. У релігійних уявленнях та міфології — істота, що мешкає на небі, божество, янгол, дух; бог або богиня.

2. Переносно: видатний, геніальний чоловік, чиї здібності або досягнення здаються надлюдськими; людина, що стоїть на недосяжній для інших висоті в певній галузі.

3. У літературі та публіцистиці — іронічне позначення людини, яка відірвана від реального життя, живе високими, але непрактичними ідеями.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |