Значення
-
У міфології та фольклорі — могутній велетень, який, за переказами, підпирає небо, щоб воно не впало на землю.
-
Переносно — про людину надзвичайно високого зросту або великої фізичної сили; велетень, гігант.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. небосяг, р. небосяга, д. небосягові, з. небосяг, о. небосягом, м. небосягові, к. небосягу
Походження слова (Етимологія)
Слово «небосяг» означає «хмарочос» або «той, що сягає неба». Воно утворене з двох частин: «небо» та дієслова «сягати». Це напівкалька з англійського «skyscraper», де «sky» — небо, а «scrape» — шкребти, дряпати. Українське слово передає ідею досягнення неба, на відміну від російського «небоскрёб», яке буквально означає «той, що шкребе небо».