НАЗУБО́К, іменник чоловічого роду.
1. спец. Невеликий виступ, зубець на поверхні деталі, інструмента або механізму, призначений для зчеплення, фіксації або передачі руху.
2. діал. Верхня частина чогось, що нагадує зуб або зубець; гребінь, шпиль.
назубок
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Виявилось, що він назубок знав граматику Паніні! Отож, ця легенда поширює думку про божественне походження таланту Калідаси і водночас пояснює походження його імені — «Слуга богині Калі».
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: іменник (однина) |