НАЖИ́Н, у, чол. 1. Кількість зібраного збіжжя, сіна тощо; урожай, намолот. Високий нажин пшениці цьогоріч потішив хліборобів.
2. заст. Те саме, що нажива́. Заробіток, прибуток, зиск. Невеликий з того нажин мав купець.
нажин
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |