Словник Української Мови
Буква
1. Вищий ступінь порівняння до прикметника «тяжкий»; який має найбільшу вагу, найбільш значний за мірою вияву, силою, складністю, суворістю тощо; найважчий.
2. У значенні присудка: про щось надзвичайно складне, обтяжливе, болісне або відповідальне, що перевищує звичайні міри.
Приклад 1:
Найтяжче було взимі, як ти розумієш. У нас було декілька друзів, і вони підшуковували для нас усілякі тимчасові пристанища — на стрихах, у майстернях різних художників, у пивницях.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
За тими радикально несхожими роботами, хоч здоров’я Лаговського й руйнувалося і він значно схуд і зблід, — та набирався потроху він забуття про свою сирітливість, бо — чи оті субтильні математичні тонкощі, чи гуманіст Валля, чи очевидне загострішання української національної самосвідомості під ті саме часи, коли російська реакція найтяжче лютувала і найгірше силувалася здушити всякий не великоруський дух, — все то були інтереси не суб’єктивні його, не вузько особисті, а ширші, якими можна було зацікавити свій розум і затушковувати та й замазувати болючу душевну згадку про своє недавнє власне щастя, що тепер випурхнуло геть. IV Особливо остання праця була зацікавила й розважила Лаговського й навела його на низку ще інших ідей і настроїв — оті студії над українським громадянським життям архіреакційної епохи Олександра
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
Я — втомлений, зморений, Греками зборений, Мором забитий, заморений злодієм, Пекла «отродієм», Вейсманом тим, на Подолі купованим, Мною шанованим, А Фукідідом найтяжче засмучений Насмерть замучений, Друже мій, шлю я вам з Civitas Regi’ї Скорбні елегії. 2 Коли брехливий Геродот Читав свій витвір геніальний, І славний еллінський народ Вітав його за труд похвальний, І всяк до нього слав привіт, І всяк про нього лиш балакав, То, кажуть, хлопчик Фукідід, Заслухавшись його, заплакав… А час ішов, і щез в віках, І Фукідід той виріс згодом, І сам списав в восьми книжках, Як ворог бивсь з його народом.
— Бажан Микола, “Карби (зібрка)”