Словник Української Мови
Буква
НАЙСВЯТІ́ШИЙ, -а, -е.
1. Вищий ступінь до святий; найбільш святий, найбільш шанований у релігійному сенсі. Уживається як складова частина найменувань релігійних понять, предметів або осіб (напр., Найсвятіша Богородиця, Найсвятіше Причастя).
2. У значенні іменника, з великої літери. Титул Папи Римського, а також патріархів деяких християнських церков (напр., Його Найсвятіший Папа Римський, Найсвятіший Патріарх).
Приклад 1:
Хай найсвятіший заступник зробить у свій час так, щоб ти, відкинувши давнє і грубе і залишивши лише молоко благочестя, бажав нової їжі, достойної християнського мужа, щоб до тебе можна було застосувати пророцтво про Юду: зуби його біліші від молока». Подається за Повним зібранням, т.
— Григорій Сковорода, “Сковорода Григор Й. Григор Й Сковорода В Рш . П Сн . БайКи. Д Алоги. Трактати. Притч . Прозов Переклади”