наяда

1. У давньогрецькій міфології — німфа річок, джерел та озер, одна з низших божеств природи, що мешкала у воді.

2. Ботан. Багаторічна водна рослина родини наядових з тонким стеблом і дрібними квітками, що росте на дні водойм; водяниця (рід Najas).

3. Зоол. Личинкова стадія розвитку деяких двостулкових молюсків (наприклад, перлівниці), що веде паразитичний спосіб життя на рибах.

Приклади вживання

Приклад 1:
Невже Наяда?! Невже та, що двадцять літ тому назад тримала в руках ниточки його життя і, сміючись, шарпала їх, примушуючи його виробляти всі антраша, які виробляють картонні клов-ни?!
— Невідомий автор, “Zapysky Kyrpatogo Mefistofelya”

Приклад 2:
А Наяда ж (не хто-небудь, а Наяда!) не щодня ходить по місті в капелюсі з пером.
— Невідомий автор, “Zapysky Kyrpatogo Mefistofelya”

Частина мови: іменник (однина) |