1. Який несе на собі в’юк, навантажений в’юком (про тварину).
2. перен., розм. Який має при собі багато речей, ноші; обтяжений, навантажений.
нав’ючений
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Увесь обтяжений мішками, сумами, кошиками, гаманцями, ледве рухається, наче нав’ючений верблюд. Кожен крок для нього мука.
— Невідомий автор, “Grigorii Piznai V Sobi Liudinu”
Частина мови: прикментик () |