Словник Української Мови
Буква
**Навсікая** — 1. В античній міфології: дочка царя феаків Алкіноя та Арети, яка, згідно з поемою Гомера «Одіссея», прихистила та допомогла Одіссеєві, коли той після корабельної аварії потрапив на острів феаків Схерію; уособлення гостинності та милосердя.
2. *астрон.* Один із астероїдів головного поясу, відкритий 1924 року; названий на честь міфологічної героїні.
Приклад 1:
Тікай на корабель, Пливи туди, де серед білих скель — Струнка, мов промінь, чиста Навсікая. 18.06.1922 Навсікая …ніжна Навсікая, Струнка дочка феацького царя.
— Бажан Микола, “Карби (зібрка)”
Приклад 2:
18.06.1922 Навсікая …ніжна Навсікая, Струнка дочка феацького царя. М. Рильський Феацький квіте, серце Навсікає, Як промінь злотний на піску морськім.
— Бажан Микола, “Карби (зібрка)”