**НАВПРА́ВЦІ**, присл., заст. Те саме, що навпрямці́; просто, безпосередньо, не звертаючи нікуди.
навправці
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Вона, бачу, пішла до дохторя, та й як він зачєв її шукати, то вона єму навправці: «Ой, — каже, — пані дохтор, дайте мені послід-ний лік. Я, — каже, — бідна баба, не маю із-за кого дохто-руватиси, та дайте мені послідний лік».
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: прислівник () |