НАВОЛІКА́ТИ, дієслово недоконаного виду.
1. Те саме, що натяга́ти 1; надягати на щось, покривати чимось зверху. Наволікати наволочку на подушку.
2. перен., розм. Набирати, накопичувати що-небудь (перев. неприємне, небажане). Наволікати на себе біду.
наволікати
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: дієслово () |