Значення
-
НАВО́ДЖЕННЯ, я, сер.
-
1. Дія за значенням наводити, навести 1–4, 6, 7, 9, 10. Наводження гармати на ціль. Наводження довідки. Наводження порядку. Наводження лиску.
-
2. спец. Процес спрямування оптичного приладу, зброї або вимірювального інструмента на певний об’єкт. Система наводження лазерного променя. Точність наводження телескопа.
-
3. заст., розм. Те саме, що наврочення; дія за значенням наводити (псування, хворобу, пристріт). Вірили в наводження хвороби через замовляння.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. наводження, р. наводження, д. наводженню, з. наводження, о. наводженням, м. наводженні, к. наводження