Приклад 1:
Крім кам’яної платформи, що її хтось колись навіщось назвав «Троном Соломона», до нього входили також цитадель, масивні стіни якої прикрашено вежами, «палац аудієнцій», який мав плоску покрівлю, підтримувану подвійною колонадою у вигляді портика, й схожий на нього «гіалац-резиденція». У палацовій архітектурі Пасаргад стіни та дверні пройми прикрашає рельєф — зображення демонів та ще страшніших потвор з бичачими та пташиними ногами й хвостами, жерців у рибоподібних накидках тощо.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Навіщось узяв у Марії спухлу від плачу дитину – і пішов до primara12. Їлашко був добрим двірником у Черемошнім – Михайла з полонини не чекав, лише зранку послав двох ґаздів до ріки на пошуки.
— Матіос Марія, “Солодка Даруся”
Приклад 3:
Старий Дунін-Левченко зирнув на двері, чи не стоїть там його жінка, щоб часом не почула такого страшного лібералізму, бо вона дуже поважала маковійове зілля, багато більше, ніж народну мову, навіть народну поезію, хоч і пускала ще в горниці народну пісню, та й то більше народну музику без слів, більше усякі «Chansons sans paroles»[14], народні-таки пісні, тільки навіщось без слів, бо дуже любила композиції на народні мотиви. — Як розстараємось грошей, то закладемо в Києві музей, бо йому тут, в Києві, місце, — сказав один студент.
— Самчук Улас, “Марія”
