Значення
-
НАВІ́ДНИЦЯ, і, жін.
-
1. Жінка, яка наводить, спрямовує кого-, що-небудь у потрібному напрямку; та, що дає навідку (у 1 знач.).
-
2.військ. Жінка, яка наводить гармату, міномет чи іншу вогневу зброю на ціль; навідник (у 2 знач.).
-
3.розм. Жінка, яка наводить, спрямовує злочинців на об’єкт злочину; навідниця (у 3 знач.).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. навідниця, р. навідниці, д. навідниці, з. навідницю, о. навідницею, м. навідниці, к. навіднице