НАВІ́ДНИЦЯ, і, жін.
1. Жінка, яка наводить, спрямовує кого-, що-небудь у потрібному напрямку; та, що дає навідку (у 1 знач.).
2. військ. Жінка, яка наводить гармату, міномет чи іншу вогневу зброю на ціль; навідник (у 2 знач.).
3. розм. Жінка, яка наводить, спрямовує злочинців на об’єкт злочину; навідниця (у 3 знач.).