**науро́чити**, док., перех., рідко. Те саме, що навро́чити; зіпсувати, зашкодити кому-небудь лихим оком, заздрістю або поганим словом; зурочити.
наурочити
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: t.d. () |
Древослів
Словник Української Мови