**наулок**, -лка, чол. рід. 1. Власна назва; невелике, часто глухе відгалуження вулиці, провулок, що не має наскрізного проїзду; закуток, закапелок. *Жив він у тісному, темному наулку на околиці міста.*
наулок
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: t.d. () |