НА́ТИРАЧКА, іменник жіночого роду.
1. Пристрій або інструмент, призначений для натирання, полірування поверхонь (наприклад, підлоги, паркету, металевих виробів) до блиску. Електрична натирачка для паркету.
2. Розм. Те саме, що тертка; кухонне приладдя для подрібнення твердих продуктів (овочів, сиру тощо) шляхом тертя. Натерти моркву на дрібній натирачці.