Древослів

Словник Української Мови

натягувати

Буква

1. Розтягувати, робити тугим, пружним, прикріплюючи, накладаючи що-небудь на щось (наприклад, натягувати шкіру на барабан, натягувати полотно на підрамник).

2. Надягати що-небудь (переважно одяг, взуття) з певним зусиллям, туго або поспіхом (наприклад, натягувати рукавички, натягувати чоботи).

3. Перев. док. натягнути. Наближати, переміщувати що-небудь, тягнучи до когось, чогось або в певному напрямку (наприклад, натягувати човна до берега).

4. перен., розм. Штучно прискорювати, форсувати що-небудь; робити щось із напругою, поспіхом (наприклад, натягувати з відповіддю).

Приклади вживання

Приклад 1:
Ольга знову попросила не дивитись, непомітним рухом стягла з себе мокрі трусики і, затиснувши їх у долоні, стала натягувати сукню. Ми рушили і, видершись на крейдяні кручі, побрели вгору, слідом за вечірнім сонцем, що вже викотилось за пагорби.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Приклад 2:
I милi до цього часу харкiвськi вулицi перетворились: ласкаве сонце зникло з теплого неба i тiльки зрiдка викидало на брук свої переляканi промiння; автобуси тривожно заревли до цього часу спокiйними сиренами; вiзники взяли на добрi вiжки своїх незагнузданих шкап i стали поспiшно натягувати на голови брезентовi капюшони; жiнки полетiли кудись, безрезультатно притримуючи кiнцi своїх, пiдхоплених вiтром, легеньких спiдниць; мужчини в панiцi кинулись на брук, наганяючи свої жартiвливi капелюхи; навiть зареєстрованi по фiнвiддiлах породистi й слухнянi собаки, загубивши своїх хазяїв, з виттям i скавучанням раз у раз почали тикатись у пiдворiтнi, як справжнi бродячi пси. Так уже було пiзно: чорний дракон мiцно й упевнено насiв на свою наївну й безтурботну жертву.
— Невідомий автор, ” Mikola Khvil Ovii”

Частина мови: дієслово () |

Більше записів