**НА́ТРУННИК**, -а, чол. 1. Той, хто виготовляє труни; трунар.
2. *заст.* Той, хто наглядає за тілом покійного до похорону; той, хто кладе небіжчика в труну.
натрунник
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови