натіпати, дієсл., докон. (недок. натіпувати).
1. Відокремити, вирвати або набрати певну кількість чогось (волокна, вовни, пір’я тощо) шляхом тіпання, скубання. Натіпати жмут льону для прядива.
2. перен., розм. Нанести удари, відшмагати, відлупцювати кого-небудь. Так натіпати бешкетника, щоб більше не пустував.