Словник Української Мови
Буква
1. Штучно створена висока земляна споруда, що зазвичай має форму валу або греблі, призначена для підняття дороги (залізничної, автомобільної) над навколишньою місцевістю, для захисту від повеней тощо.
2. Насипана купа, груда чогось сипкого (піску, зерна, щебеню).
3. (у геології) Природне або штучне скупчення гірських порід (наприклад, піску, гальки), що утворилося внаслідок їх перенесення та відкладення.
Приклад 1:
Коли завгодно можна вирватися до Кочура: через господарський двір, через залізничну колію, здолати насип, — і от уже широка вулиця Маяковського і Баумана (тепер Кочура), 12. Цікава деталь — на одному з будинків навпроти Кочурового й досі красується табличка «Баумана»: якийсь релікт старої системи не бажає розлучатися з рідним «революційним» іменем… На ґанку тебе зустріне сивий і вже зовсім маленький Порфирович (Ірини Михайлівни немає серед живих) несподівано дуже міцним потиском руки і цілком «реальним» поцілунком.
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”
Приклад 2:
Він вирішив раз назавжди здивувати Хорна, якого вважав за кам’яний насип. IV Дррр… Тррр… Розлютовано деренчав телефон на станції Кожанка.
— Антонич Богдан-Ігор, “Зелена Євангелія”
Приклад 3:
Збiгли на насип. Вона: — От, дивiться: все далi й далi, а куди — невiдомо.
— Невідомий автор, ” Mikola Khvil Ovii”