Словник Української Мови
Буква
1. Фізичний вплив на когось із застосуванням сили, що супроводжується болем, стражданням, обмеженням волі або заподіянням тілесних ушкоджень.
2. Психологічний, емоційний або економічний тиск, примус, що порушує права, гідність або свободу людини.
3. У ширшому значенні — застосування примусу, сили, тиску у різних сферах суспільних відносин для досягнення певної мети.
Приклад 1:
В добу жорстокого ідеологічного насилля над мистецтвом і митцями її слово звучало як бунт проти покори й компромісності, ерзаців і стандартів, завдяки чому виходило за межі суто літературні, стаючи духовно-суспільним чинником. У її поезії прекрасно згармонізовані ліричне й епічне начала: одкровення авторського «я» поєднується зі словесним живописом, об’єктивною, зіпертою на картини та сцени, розповіддю, сюжетністю, умінням малювати характери, відтворювати колорит далеких та близьких часів.
— Тютюнник Григорій, “Вир”