НАСТИ́РА, и, жін. 1. Власна назва, імовірно, жіноче ім’я або прізвище; у художніх текстах може вживатися як прізвисько чи назва персонажа.
2. У діалектному мовленні — те саме, що насти́рливість; набридлива, невідчепна поведінка або риса характеру. — Та годі вже тієї настири! — махнула рукою баба.