1. Зменшувально-пестлива форма жіночого імені Марія, Мар’яна або подібних.
2. (переносно, розмовне) Жінка, дівчина, кохана (часто з відтінком зневаги або зверхності).
3. (діалектне) Лялька, іграшка.
манька
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Увечерi правнучка Манька приганяє корови з дєдушчиного свого не свого вигону. Бабушка становиться проти iкони й молиться: — Отче наш, iже єси на небесi… I дивиться у вiкно: правнучка Манька заганяє не в ту кошару дiйну Маньку.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 2:
Бабушка становиться проти iкони й молиться: — Отче наш, iже єси на небесi… I дивиться у вiкно: правнучка Манька заганяє не в ту кошару дiйну Маньку. Бабушка кричить у вiкно: — Ах ти, капосна дiвчино!
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
I знову до iкони: — Отче наш, iже єси на небесi… Але Манька не слухає, i бабушка кричить i знову до iкони. У бабушки всi ключi вiд усiх скринь.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Частина мови: іменник (однина) |