НАСТРУ́НЧЕНИЙ, -а, -е. 1. Дієприкм. пас. мин. ч. до наструнчити. 2. у знач. прикм. Який перебуває в стані піднесення, внутрішньої зібраності, готовності до дії; напружений, зосереджений. // Який виражає такий стан.
Словник Української Мови
Буква
НАСТРУ́НЧЕНИЙ, -а, -е. 1. Дієприкм. пас. мин. ч. до наструнчити. 2. у знач. прикм. Який перебуває в стані піднесення, внутрішньої зібраності, готовності до дії; напружений, зосереджений. // Який виражає такий стан.