наструнчений

НАСТРУ́НЧЕНИЙ, -а, -е. 1. Дієприкм. пас. мин. ч. до наструнчити. 2. у знач. прикм. Який перебуває в стані піднесення, внутрішньої зібраності, готовності до дії; напружений, зосереджений. // Який виражає такий стан.

Приклади вживання слова

наструнчений

Приклад 1:
Все народ бадьорий, цупкий, з дому наструнчений, і всі, як один, — казали батьки їх — таланти, здібності, великі сподіванки. «І не вчив би його, сякого-такого хлопця, коли ж вам таке до всього зарадне, таке беруче — на що не гляне, те й зробить: треба вчить».
— Степан Васильченко, “Talant Stiepan Vasil Ovich Vasil Chien”