наструнчений
[nɑstrunt͡ʃɛnɪj] Прикметник
Буква:Н
Значення
-
НАСТРУ́НЧЕНИЙ, -а, -е. 1. Дієприкм. пас. мин. ч. до наструнчити. 2. у знач. прикм. Який перебуває в стані піднесення, внутрішньої зібраності, готовності до дії; напружений, зосереджений. // Який виражає такий стан.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. наструнчений, р. наструнченого, д. наструнченому, з. наструнченого, о. наструнченим, м. наструнченім