Словник Української Мови
Буква
1. Властивість за значенням настроєвий 1; здатність тонко відчувати, сприймати настрій, емоційний стан (про людину, її психіку).
2. Схильність до певного настрою, емоційного стану; переважання якогось настрою в чиїйсь психіці, у творчості, у суспільстві.
Приклад 1:
(Дослідники моєї творчості вже, певно, знають, що слово «екзистенція» в моєму вжитку не лише означає буття чи існування, тобто екзистенцію як таку, а й має ще певну настроєвість, солодко-кислий присмак ностальгії, невимовність вічної самотності тощо). Крім того, я ще був цнотливий.
— Невідомий автор, “Fleshka 2Gb”