настренчуваний
[nɑstrɛnt͡ʃuʋɑnɪj] Прикметник
Буква:Н
Значення
-
**настренчуваний**, -а, -е. 1. Якого настренчили, тобто нацькували, підбурили, спонукали до агресивних чи ворожих дій (переважно про тварину, рідше — про людину). 2. перен. Якого налаштували на певний спосіб дій або мислення, підштовхнули до чогось, часто з відтінком штучності чи примусовості.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. настренчуваний, р. настренчуваного, д. настренчуваному, з. настренчуваного, о. настренчуваним, м. настренчуванім