**настренчуваний**, -а, -е. 1. Якого настренчили, тобто нацькували, підбурили, спонукали до агресивних чи ворожих дій (переважно про тварину, рідше — про людину). 2. перен. Якого налаштували на певний спосіб дій або мислення, підштовхнули до чогось, часто з відтінком штучності чи примусовості.
настренчуваний
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |