Словник Української Мови
Буква
1. Діяльність, обов’язки наставника; керівництво, опіка над ким-небудь із метою навчання, виховання, передачі досвіду.
2. Система виробничого навчання та виховання молодих робітників, фахівців, за якої досвідчений працівник (наставник) передає свої знання та навички новачкові безпосередньо на робочому місці.
Приклад 1:
Якщо молодим необхідно забезпечити умови для професійного росту, то для літніх важливим може бути пошана і повага в колективі, наставництво, можливості одержання нагород, різних інших стимулів і заохочень за тривалу і сумлінну працю. Для визначення можливості передачі підлеглим частини своїх повноважень необхідно проаналізувати доцільність і умови для цього.
— Котляревський Іван, “Енеїда”