настарча́ти, дієслово, недоконаного виду, перехідне.
1. Розташовувати, ставити або класти що-небудь у великій кількості, часто безладно або надто щільно, заповнюючи простір. Настарчати повну шафу книжок.
2. перен., розм. Надавати, пропонувати або подавати щось (найчастіше їжу чи напої) у надмірній кількості, пригощаючи когось. Господиня настарчала гостям стільки страв, що ті ледве встигали куштувати.