1. Той, хто отримує майно, права або зобов’язання від померлого власника на підставі заповіту або закону; спадкоємець.
2. (переносне значення) Той, хто продовжує справу, ідеї, традиції попередника; наступник.
наслідник
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Іул, Енеїв як наслідник, Похвальну рацію сказав; І свій палаш, що звавсь побідник, До боку Низа прив’язав. Для милого же Евріала Не пожалів того кинджала, Що батько у Дідони вкрав.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: іменник (однина) |